Варіювання номінацій людини в українських покутсько-буковинських говірках

Монографія присвячена проблемі варіювання діалектної лексики в окресленому локусі української мови — давніх покутсько-буковинських говірках.

Дослідження ґрунтується на значному діалектному матеріалі, що налічує понад 4500 лексичних одиниць (без фонетичних варіантів). Матеріал зібрано в діалектологічних експедиціях у говірках Північної Буковини, Покуття та Буковинської Гуцульщини упродовж 2008—2017 років за спеціальною анкетою. Частина виявлених назв не зафіксована в лексикографічних джерелах та введена в науковий обіг вперше. Діалектні тексти-наративи дають додаткову інформацію для розуміння семантики, мотивації та походження цих лексем, а також розкриття функціональності досліджуваної лексики.

Діалектну лексику покутсько-буковинських говірок проаналізовано з точки зору її лексико-семантичної належності до тематичних груп лексики, структури, походження, семантики та мотивації. У межах опису лінгвістичної репрезентації окремих значень закцентовано на формальному варіюванні лексики, що зумовлене внутрішніми процесами розвитку діалектної мови: тенденцією до лінгвістичної економії, формальними змінами слів у спонтанному мовленні. Формальні зміни, у свою чергу, можуть спровокувати зміну семантики слова або його конотацій.

Проаналізовано похідні спільнокореневі слова. Матеріал дослідження підтверджує висновки вчених про те, що кількість словотворчих засобів для утворення похідних слів залежить від рівня оцінності описуваного явища, зокрема його високий рівень провокує більший репертуар суфіксів для утворення похідних слів у діалектах.

Одним із факторів формально-семантичної варіації на периферійному ареалі є поширення значної кількості запозиченої лексики. Зокрема, на прикладі однієї групи лексики (агентивні назви) запозичення становлять ≈ 22% від загальної кількості. З усіх запозичень германізмів — 31,8%, румунізмів — 20%, полонізмів — 19,3%. Решта 29% запозичені із західноєвропейських мов, давньої латини та російської мови. Це пов’язано з історичним розвитком Буковини та Покуття, які протягом значного часу належали іноземним державам, існуванням іноземної (довгий час неслов’янської) мови як офіційної.

У досліджуваному локусі спостережено явище інтерференції, зумовлене міжмовною взаємодією діалектних усних систем — української та східно-романської. Міжмовна інтерференція також проявляється у використанні типових мотиваційних моделей, специфічних для однієї з мов. Такі тенденції підкріплюються компактним проживанням місцевого населення в іншомовному середовищі, міжетнічними шлюбами.

Одним із проявів семантичної варіації лексики є поширення значної кількості вторинних номенів, які використовують для найточнішої характеристики об’єктів, вираження ставлення до описуваного явища, посиленої експресії. Вторинна номінація виявляє специфічні уявлення про навколишнє середовище, способи господарювання, морально-етичні орієнтири мовців, ставлення до соціальних змін та соціальних інститутів — усе те, що формує мовну картину світу сучасних діалектоносіїв.

Вивчення лексики в ареальній проєкції дозволило зробити висновки про тенденції її розподілу в межах визначеного діапазону. Карти регіонального атласу засвідчують, що просторова поведінка досліджуваної лексики найчастіше характеризується ареальною мозаїкою, ілюструють локалізацію запозичень як у межах зони фронтальних контактів, так і по всій досліджуваній території. Поширення назв літературної мови на позначення певних понять по всій досліджуваній території свідчить про монолітність покутсько-буковинських говірок як лінгвістичної цілісності.

Друга частина книги — це тематичний словник та лексичний регіональний атлас.

Книга буде корисною для науковців-діалектологів, істориків української та інших слов’янських мов, лексикографів, викладачів закладів вищої освіти, студентів та всіх, хто цікавиться українським народним мовленням.

Рекомендувала до друку вчена рада Інституту української мови НАН України (протокол № 12 від 5 грудня 2018 року).

Ключові слова: покутсько-буковинські говірки, діалектне варіювання, мовна інтерференція, вторинний номен, лінгвістичне картографування