Історія інституту

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

— провідна науково-дослідна установа й основний в Україні координаційний центр із проблем українського мовознавства.

Постанова Президії АН УРСР про створення Інституту української мови від 07.10.1991 р.

Як окрема академічна установа Інститут української мови НАН України розпочав свою роботу 07.10.1991 р.; створений на базі україністичих відділів Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України. Директором Інституту української мови НАН України у 1991–1998 рр. обрано д.філол.н., проф. О.О. Тараненка, а з 1998 р. до 2008 р. директором був д.філол.н., проф., чл.-кор. НАН України В.В. Німчук.

Сьогодні Інститут очолює д.філол.н., проф. П.Ю. Гриценко.

Передісторія Інституту сягає ще 1918 року, коли було засновано Українську академію наук, у якій лінгвоукраїністика посідала одне з чільних місць у зв’язку з потребою упорядкування правописних норм української літературної мови й укладання різного типу словників, особливо термінологічних.

30 травня 1921 року на основі Термінологічної комісії Українського Наукового Товариства у Києві й Правописно-термінологічної комісії УАН було створено Інститут української наукової мови (ІУНМ) на чолі з акад. А.Ю.Кримським. Основне його завдання полягало в тому, щоб скеровувати процес розвитку української наукової мови, розробляти різногалузеву термінологію, створювати словники термінів різних галузей науки.

Поряд з іншими ці завдання і сьогодні є важливими напрямами діяльності Інституту української мови, тому його з повним правом можна вважати спадкоємцем Інституту української наукової мови.