Напрями досліджень

Науковці відділу активно працюють за такими напрямами:

Вивчення та публікація давніх українських писемних пам’яток. Видання науково підготовлених пам’яток української мови давніх періодів є важливим і обов’язковим завданням сучасного українського мовознавства. Цей напрямок діяльності був і залишається пріоритетним для відділу історії мови. Так, у 1995 р. опубліковано «Волинські грамоти ХVI ст.» (підготовка текстів – В.Б. Задорожний, А.М.Матвієнко). До видання увійшли грамоти, внесені до володимирських актових книг м. Володимир на Волині зазначеного періоду.

Подійним в українському лінгвістичному світі стало опублікування в 2001 році визначної пам’ятки української мови, писемної культури та книжкового мистецтва середини ХVI ст. – Пересопницького Євангелія, яку підготувала до видання І.П.Чепіга (за науковою редакцією В.В.Німчука). Це один із перших відомих дотепер перекладів українською літературною мовою канонічного євангельського тексту. На оригіналі Пересопницького Євангелія приймає присягу новообраний Президент України.

Цього ж року опубліковане «Євсевієве Євангеліє 1283 року» – пам’ятка української мови ХІІІ ст., у якій засвідчено визначальні риси української мови та, зокрема, її південно-західних діалектів. Видання підготовлене до друку під керівництвом В.В.Німчука й опубліковане за участю Київського славістичного університету. Текст пам’ятки опрацювали науковці Г.П.Арполенко З.Г.Козирєва, Г.І.Лиса, К.С.Симонова та Г.Х.Щербатюк. Мовознавче дослідження виконав В.В.Німчук. Співробітники відділу (В.В.Німчук, Г.І.Лиса).також підготували до друку двотомове видання першого історичного словника української мови, укладеного на наукових засадах, – двотомник Тимченко Є. “Матеріали для історичного словника української мови ХV–ХVIII ст.” (виданий 2003 р.).

Відділ підготував до видання Добрилове Євангеліє 1164-го р. (Ю.В. Осінчук), Новий Завіт у перекладі В.Негалевського 1581-го р. (Н.В. Пуряєва), П.Морачевського 1860–1866 рр. (Г.П. Арполенко, Л.А. Гнатенко), Четью Мінею 1489-го р. (Г.В. Воронич), Акти (протоколи) Полтавського міського уряду другої половини ХVII–ХVIII ст. (І.П. Чепіга, У.М. Штанденко), “Грамматїку языка славенскаго” Я.Блоницького 1761–1763 рр. (М.П. Дем’янюк). За задумом завідувача відділу заслуговують на опублікування найближчим часом Крехівський Апостол (друга половина ХVIст.), Галицьке Євангеліє (1144 р.), «Хрестоматія з історії української мови Х – ХІІІ ст.» тощо.

Створення монографічних досліджень певних періодів розвитку української мови та її окремих підсистем. Зокрема, у монографії В.В.Німчука “Давньоруська спадщина в лексиці української мови” (1992 р.) досліджено походження й розвиток великого масиву давньоукраїнської лексики на позначення предметів і явищ навколишнього середовища, простежено її долю успадкованої давньоруської лексики у староукраїнській та новоукраїнській мові (літературній та діалектній). У монографічній праці В.В.Німчука “Походження та історія назви „Січ” (1999 р.) подано історію назви славного козацького осередку, з’ясовано її походження й надруковано давні документи, у яких слово січ виступає як загальна назва на позначення земельної ділянки, де вирубано ліс (чагарник).

Вагомим внеском в мовознавчу науку стали праці В.В.Німчука «Проблеми українського правопису ХХ–ХХІ ст.» (2002 р.) і хрестоматія “Історія українського правопису: ХVI–ХХ ст.” (упорядники В.В.Німчук, Н.В.Пуряєва, 2004 р.), де презентовано історію формування норм української літературної мови, матеріали правописних дискусій, корисні для розв’язання нинішніх орфографічних проблем. У 2002 р. побачила світ монографія “Нариси з історії українського словотворення (суфікс -иця)” (В.В.Німчук, співавтор П.І. Білоусенко), в якій описано походження суфікса -иця та його варіантів, досліджено розвиток його функцій від найдавніших часів до сучасності. Її продовженням є монографія “Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина)” (В.В.Німчук, співавтор П.І. Білоусенко 2008).

Співробітник відділу У.М.Штанденко видала монографію “Відіменний суфіксальний словотвір дієслів у староукраїнській мові XIV-XVIII ст. ” (2008). У монографії здійснено комплексне дослідження відіменного суфіксального словотвору дієслів на широкому матеріалі староукраїнських пам’яток XIV – XVIII ст. Уперше сформульовано основні словотвірні критерії поділу відіменних дериватів на типи та підтипи; простежено закономірності творення дієслівних одиниць; виділено продуктивні та непродуктивні словотворчі суфікси досліджуваного періоду, враховуючи їхню продуктивність у наступні періоди функціонування мови; виявлено загальні закономірності розвитку словотвірної системи староукраїнського дієслова; виконано порівняльний аналіз, залучивши матеріал попередніх періодів розвитку мови і матеріал сучасної української літературної мови, споріднених мов та діалектні матеріали української мови.

Словозміну іменників, займенників, дієслів та дієприкметників, а також склад прислівників у східнослов’янських пам’ятках ХІ–ХІІІ ст. з погляду відбиття в текстах живого мовлення зазначеної доби досліджено в книзі «Нариси з морфології старослов’янської мови східнослов’янських пам’яток ХІ–ХІІІ ст.» (Г.П.Арполенко, З.Г.Козирєва, Г.І.Лиса, К.С.Симонова, Г.Х.Щербатюк, 2008 р.).

Поглиблення досліджень з історії функціонування української мови в церковно-обрядовій сфері, формування конфесійного стилю української літературної мови. Зокрема, Н.В.Пуряєва уклала «Словник церковно-обрядової термінології» (2001 р.), Ю.В.Осінчук видав монографію «Історія української богослужбово-обрядової лексики» (2009).

Вивчення історії українських територіальних діалектів у їх взаємодії з літературною мовою. Співробітники відділу розглядають діалектний текст як джерело лінгвальної інформації, співвідносної з мовною пам’яткою. Відповідно вагомим здобутком істориків мови є створення монографічного опису мовлення й традиційної культури села, мешканці якого після Чорнобильської катастрофи 1986 року були компактно переселені в село Лукаші Баришівського району Київської області – праця ”Говірка села Машеве Чорнобильського району” (Т.1 – 4, 2003–2005 рр., видання, підготували Ю.І.Бiднoшия, Г.В.Воронич, Л.А.Москаленко). Опубліковані матеріали дають змогу зберегти адекватний мовно-культурний образ утраченої частини Полісся – однієї з найархаїчніших зон слов’янського світу.

Діалектні тексти з 18 старожитніх говірок, записані й затранскрибовані в 1996–2006 рр., а також пам’ятки мови з Бориспільщини ХІ – середини ХХ ст. опубліковані у праці “Говірки Бориспільщини: Сучасні діалектні тексти та пам’ятки мови” (Ю.І.Бiднoшия, Л.В.Дика, 2008 р.). Актуальність цього видання визначається тим, що прискорена урбанізація Бориспільського району, який межує зі столичним мегаполісом, у найближчій перспективі може призвести до зникнення цих говірок як діалектного континууму.