27 серпня 2024 року завершив свій довгий і славний земний шлях Володимир Олександрович Горпинич – український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШ України, заслужений діяч науки і техніки України.
В.О. Горпинич – відомий ономаст, який плідно працював у галузі топонімії та антропонімії української та інших слов’янських мов, дослідник відтопонімного словотвору іменників (катойконімів) і прикметників (ад’єктонімів). Цим проблемам присвятив монографії «Теоретичні питання відтопонімного словотвору східнослов’янських мов» (1973), «Відтопонімні прикметники в українській мові» (1976), «Назви жителів в українській мові» (1979), «Слов’янська ад’єктонімія і катойконімія» (2003) та ін. На випрацьованих теоретичних засадах уклав «Словник відтопонімних прикметників і назв жителів України», що був першою спробою в українському мовознавстві лексикографійного і словотвірного опису ойконімів, ад’єктонімів та катойконімів.
Наукові пошуки впродовж багатьох років поєднував із викладацькою та адміністративною роботою, активно пропагував здобутки української ономастики у збірникові наукових праць «Ономастика і апелятиви». Підготував низку навчальних посібників, методичних посібників і словників, серед яких – «Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія» (1999), «Українська морфологія» (2002), «Будова слова і словотвір» (1976), «Словник географічних назв України» (2001), «Прізвища степової України» (2000)», Прізвища Дніпровського Припоріжжя» (2003, у співавт.) та ін.
Підготував гідну наукову зміну: багато кандидатів філологічних наук, які продовжують справу Володимира Олександровича в різних закладах вищої школи України.
Інститут української мови НАН України висловлює щире співчуття рідним Володимира Олександровича Горпинича. Світлу пам’ять про нього –науковця, педагога, наставника – збережуть його колеги та друзі.
