Участь у науковому форумі взяли понад 40 науковців, з доповідями виступили 22 учасників. У широкому колі мовознавців, літературознавців, мистецтвознавців актуалізовано роль мовотворчості Лесі Українки в розвитку національної культури, в інтелектуальному збагаченні словника української літературної мови, утвердженні нових стильових течій української літератури.
Обговорення новітніх рецептивних практик сучасного лесезнавства відбувалося в аспектах:
Серед доповідачів – відомі українські мовознавці з Києва (П.Ю. Гриценко, С.Я. Єрмоленко, К.Г. Городенська, С.П. Бибик, Г.М. Сюта, Т.А. Коць та ін.), Дніпра (Н.С. Голікова), Луцька(С.К. Богдан, Н.О. Данилюк, Харкова (О.О. Маленко), Рівного (Г.М. Вокальчук), Сум (Т.П. Беценко) та ін. У їхніх виступах по-новому висвітлено роль Лесі Українки в розширенні змістового й мовно-виражального змісту художнього слова, у репрезентації народнорозмовних, національних цінностей і мовно-культурних кодів у контексті світової літературної традиції.
Про дослідження мовотворчості поетеси за кордоном розповіли відомі лінгвісти: д.ф.н., проф. А.М. Архангельська, к.ф.н. Р. Мерзова (Чехія); д.ф.н., проф. Т.А. Космеда (Польща).
Інтегративність наукової атмосфери забезпечили виступи відомих літературознавців з Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України (Т.І. Гундорової, Г.О. Гаджилової) та видатних мистецтвознавців сучасності (С.В. Тримбача) з Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України.
Осмислення творів Лесі Українки пов’язане з аналізом естетичної ваги, сакральності, раціональної та емоційної оцінності її поетичного словника, у прецедентному осмисленні її літературної спадщини, у визначенні її ролі в утвердженні культурно-мистецького простору сучасної України.