Шановні відвідувачі! Сайт працює в тестовому режимі
Шановні відвідувачі! Сайт працює в тестовому режимі

Матеріали до Словника українських говірок Закарпатської області. Вип. 1: А–Б.

 

Матеріали до словника українських говірок Закарпатської області. Випуск 1. А–Б.

“…діалектні лексикони відтворюють акумульований у словах, фразеологізмах, текстах-ілюстраціях складний внутрішній і позамовний світ носіїв говірок, їхню оригінальну ментальність, неповторний досвід і культуру багатьох поколінь. Відтак такі словники цінні не тільки для лінгвістів, а й для етнологів, істориків, літературознавців, фольклористів, соціопсихологів…” (Павло Гриценко)  

Структурне розмаїття українських діалектів Закарпаття зумовлене насамперед збереженням багатьох давніх автентичних рис мови і культури українців, природними умовами життя, відкритістю до різноманітних взаємин із сусідніми народами. Усе це позначилося на мовленні українців-закарпатців, особливо в лексиці, фразеології, структурі висловлювання, словоладі.

Важливо, що й на початку ХХI ст. Закарпаття є тим українським етномовним простором, де значною мірою збережено діалектне спілкування, де престижно знати й користуватися рідною говіркою. Така зорієнтованість закарпатських українців є важливою передумовою тривалого збереження народного мовлення, його передавання від покоління до покоління.

Діалекти Закарпаття від кінця ХIХ ст. і до сьогодні – об’єкт наукових зацікавлень багатьох відомих українських і зарубіжних мовознавців. Багато дослідників українських закарпатських говорів тривалий час проживали в цьому діалектному середовищі й цілеспрямовано його вивчали.

Серед дослідників діалектів і народної культури Закарпаття особливе місце належить Миколі Андрійовичу Грицаку (1908–1979): упродовж усього життя він збирав, упорядковував й осмислював лексику і фразеологію українських говірок Закарпатської області, залишивши по собі велику лексичну картотеку, частину рукописного словника (від А до К), низку спеціальних лінгвістичних та етнологічних студій. Дослідник зафіксував багатство лексики українських закарпатських говірок середини ХХ ст. і завдяки цьому зберіг для українського мовознавства унікальні оприявнення народної мовотворчості – як давні, так і нові, поширені в багатьох говірках і знані лише в окремих селах, питомі й запозичені. У цих діалектних свідченнях відбито довкілля, світ місцевої традиційної матеріальної й духовної культури, риси ментальності носіїв говірок.

До розуміння ваги діалектного мовлення, традиційної культури рідного краю М. Грицак прийшов ще юнаком і залишився вірним цій осмисленій пристрасті до схилу своїх літ. Проте, незважаючи на титанічну працю, йому не вдалося укласти всього корпусу словника, підготувати до друку й опублікувати бодай один том лексикону.

Лексична спадщина М. Грицака – це машинописні варіанти тексту опрацьованої автором частини словника (від А до К) та картотека первісного матеріалу (від А до Я), що зберігаються в Інституті української мови Національної академії наук України (Київ).

Картотека об’єднує записи як самого М. Грицака (їх кількість відчутно переважає), так і багатьох кореспондентів-аматорів із кола друзів і знайомих, учнів шкіл, де в різний час учителював дослідник, студентів Ужгородського університету.

Серед записів велика кількість фольклорних текстів, фрагментів коломийок, фразеологізмів, приповідок, скоромовок, уривки з розповідей на різні теми, тлумачення реалій традиційної культури; окремі картки містять їх схематичні малюнки.

 

 

 

 

 

 

Свою працю М. Грицак укладав, орієнтуючись на тип повного діалектного лексикону. У матеріалах видання об’єднано як архаїзми, так і новітні засвоєння, слова питомі й запозичені, загальновживані лексеми і слова обмеженого використання, пов’язані з різновидами трудової діяльності; слова щоденного вжитку й поширені лише в текстах народної словесності, фольклору та в обрядовій сфері.

Перший випуск «Матеріалів до Словника українських говірок Закарпатської області» М. Грицака за варіантами авторових опрацювань та картотекою упорядкували й підготували до друку доктор філологічних наук, професор П. Гриценко та співробітники відділу діалектології Інституту української мови НАН України: кандидати філологічних наук Н. Вербич, О. Іщенко, Г. Кобиринка, Л. Колєснік, М. Поістогова, Л. Рябець, М. Ткачук, О. Холодьон, О. Юсікова, наукові співробітники І. Пустовіт, І. Симоненко, Г. Сікора.

Словникова стаття охоплює реєстрове слово в початковій формі, його фонетичні варіанти, ремарки, значення, приклади вживання слова в мовленні носіїв говірок; вказівку на локалізацію у говірках Закарпаття, фразеологізми чи усталені словосполуки, у яких закріплене слово. Зрідка наведено іншомовні вкраплення у відповідному записі – запозичення з інших мов, латинськомовні еквіваленти для назв рослин, тварин, комах тощо. Говіркове мовлення відтворено спрощеною транскрипцією.

Бібліографія:

Грицак М. А. Матеріали до Словника українських говірок Закарпатської області. Вип. 1: А–Б / За ред. П.Ю. Гриценка. – К.: КММ, 2017. – 380 с.