Шановні відвідувачі! Сайт працює в тестовому режимі
Шановні відвідувачі! Сайт працює в тестовому режимі

Історія відділу

1918 р. у Всеукраїнській академії наук (ВУАН) було створено Історико-філологічний відділ. Історико-лінгвістичні студії мала здійснювати кафедра історії української мови та палеографії (голова — Є. Тимченко), яка з 1928 р. отримала назву Комісія для дослідження історії української мови. У 1918 р. при Історико-філологічному відділі було засновано також Комісію історичного словника української мови (голова М. Грунський, відтак Є. Тимченко). У 1930 р. Комісія припинила своє існування, частково влившись в Інститут мовознавства ВУАН.

1927 р. при Історико-філологічному відділі ВУАН була створена Комісія давнього українського письменства, яку очолив академік В. Перетц. Для публікування давніх текстів засновано спеціальну серію «Пам’ятки мови та письменства давньої України» (інша назва «Пам’ятки давнього письменства»), що виходила як додаток до періодичного видання «Збірник Історико-філологічного відділу ВУАН». Комісія давнього українського письменства проіснувала десять років — до сумнозвісного періоду більшовицької розправи над українською культурою й наукою 1930-х років. У липні 1930 р. Історико-філологічний відділ ВУАН було ліквідовано, а його установи включено до II Соціально- економічного відділу. Того ж року створено Інститут мовознавства (із 1945 р. — ім. О.О. Потебні).

Відділ історії української мови почав функціонувати як окремий структурний підрозділ Інституту мовознавства у 60-ті роки ХХ ст. Із часу створення Інституту української мови і до 2018 р. його очолював д.філол.н., проф., чл.-кор. НАН України Василь Васильович Німчук. Український мовознавець, діалектолог, історик мови, ономаст, славіст, доктор філологічних наук (1981), професор (1991), член-кореспондент НАН України (1990), завідувач відділу історії української мови (з 1986, тоді — відділу теорії та історії української мови Інституту мовознавства АН УРСР).

З 2019 р. групу історії української мови очолює доктор філологічних наук, професор Петро Іванович Білоусенко.