Шановні відвідувачі! Сайт працює в тестовому режимі
- Головна
- Про інститут
- Відділи та наукові групи
- Ради, комітети, комісії
- Періодичні видання
Відділ започаткував видання книг під серією “Пам’ятки української мови” (підсерія «Пам’ятки канонічної літератури»).
Науковці відділу активно цпрацюють над вивченням та публікаціями давніх українських писемних пам’яток, що є важливим і обов’язковим завданням сучасного українського мовознавства.
Подійним в українському лінгвістичному світі стало опублікування в 2001 р. визначної пам’ятки української мови, писемної культури та книжкового мистецтва середини ХVI ст. – “Пересопницького Євангелія”, яку підготувала до видання к.ф.н. І.П.Чепіга. Це один із перших відомих дотепер перекладів українською літературною мовою канонічного євангельського тексту. На оригіналі Пересопницького Євангелія приймає присягу новообраний Президент України.
Результативний міжнародний проект співробітників відділу “Українська мова як мова Церкви” (2001–2003 рр., учасники з боку України — В.В.Німчук, Н.В.Пуряєва, С.В.Сабліна) — це вивчення й опис історії функціонування української мови у релігійній сфері, зокрема в таких її визначальних аспектах, як Святе Письмо та богослужбові тексти; визначення параметрів конфесійного стилю; опис формування та розвитку української богослужбової термінології; дослідження проблем функціонування української мови в Церкві у ХХ ст. Ці результати співпраці з Інститутом славістики Віденського університету опубліковані у колективній монографії “Ukrainische als Kirchensprache. Українська мова в Церквах” (Відень, 2005).
У 2011 році на високому державному рівні українська Першокнига “Пересопницьке Євангеліє”, підготовка метаграфованого тексту якого була здійснена у відділі історії української мови, відсвяткувала свій ювілей. Указ Президента України, Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України свідчать про загальнодержавне визнання цього національного символу, пам’ятки ренесансної культури, літератури й мистецтва.
2011 р. реалізовано проект “У силовому полі мови. Інні Петрівні Чепізі” / НАН України, Інститут української мови; упоряд. Г.В. Воронич. – К.: КММ, 2011. – 216 с. – (Серія «Не все сплива рікою часу …»).
Книгу упорядковано на спомин про Інну Петрівну Чепігу, кандидата філологічних наук, співробітника Інституту української мови НАН України, високоерудованого вченого, яка життя присвятила науці, насамперед вивченню й публікації давніх писемних пам’яток різних періодів розвитку української мови. Саме їй належить величний науковий подвиг дослідження й оприлюднення видатної пам’ятки української мови й культури, національної святині, символу української духовності – Пересопницького Євангелія.
У книзі вміщено спогади колег про Інну Петрівну, список її наукових праць, а також доповіді, виголошені на Наукових читаннях пам’яті І.П Чепіги, які відбулися в Інституті української мови НАН України.
Розуміння вагомості й актуальності зв’язку минулого й сучасності, прагнення глибше з’ясувати шляхи розвитку української мови об’єднало учених із наукових центрів як України, так і зарубіжжя – авторів різноаспектних розвідок з історії української мови на основі різножанрових і різночасових пам’яток, а об’єктом уваги стали усі мовні рівні із найширшим залученням діалектних даних.
У відділі було підготовлено до видання “Добрилове Євангеліє 1164 року” (Відп. ред. В.В. Німчук, упор. Ю.В. Осінчук. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012 (Серії: “Історія мови”, “Пам’ятки української мови”). – 804 с.).
У цій пам’ятці церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції зафіксовано низку визначальних рис української мови, найвизначніша серед яких – так званий “новий ять” (нині – і) на місці етимологічного е перед складом із занепалимь(у новозакритому складі). Добрилове Євангеліє 1164 року – це Євангеліє-апракос, у якому вміщено зачала для щоденних читань на всі дні літургійного року.
Незабаром побачить світ пам’ятка XVст. “Четья Мінея 1489 року” (підготувала пам’ятку до видання Г.В. Воронич).
Ця пам’ятка є важливим джерелом вивчення історії української мови. Вона містить цінний і багатий матеріал для дослідження різноманітних мовних проблем і досить виразно відображає трансформацію церковнослов’янської мови в українську шляхом насичення її елементами української мови на різних рівнях: фонетиці, морфології, лексиці, синтаксисі.
На другу половину XVст., припадають перші спроби перекладу живою народною мовою богослужбових текстів, що було спричинене значною мірою впливом чеської реформації. Спробою такого перекладу є Четья 1489 р. Деякі автори називають цю пам’ятку Апостолом XVст. Досліджувана книга цікава насамперед тим, що вона є першою відомою на сьогодні спробою зближення мови культових книг з живою народною мовою. Як зазначає П.Плющ, Четья 1489 р. є „праматір’ючисленних перекладів церковних книг на так звану „просту мову”, зроблених на Україні в XVIтаXVIIст.”
Наразі співробітники відділу історії української мови готують до видання: