Літературна норма і мовна практика: монографія / Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Коць Т.А. та ін.; за ред. С. Я. Єрмоленко. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. 320 с.
У монографії розглянуто теоретичні та практичні питання співвідношення літературної норми й сучасної мовної практики; простежено динаміку лексичної та граматичної норми з погляду її кодифікації.
Територія мови Тараса Шевченка: Монографія / С.Я. Єрмоленко, Г.М. Вокальчук, А.Ю. Ганжа, Л.П. Гнатюк, Г.М. Сюта. — К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2016. — 348 с.
У книжці йдеться про нове бачення мовотворчості Тараса Шевченка як філософії українського Слова. Вміщено інформацію про лінгвокультурні орієнтири творчості Кобзаря: книжно-історичні, народнопісенні, уснорозмовні, літературні, про життя Шевченкового слова в сучасній українській літературній мові.
Серед численних праць із шевченкознавства книжку вирізняє сучасний погляд на місію Шевченка в утвердженні нової української літературної мови.
Нині співробітники відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики (наукова група стилістики та культури мови) працюють над колективним науковим проектом «Лінгвософія українських текстів ХХІ ст.».
Бибик С. П. Усна літературна мова в українській культурі повсякдення: Монографія. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. 589 с.
У монографії запропоновано погляд на роль усної мови у формуванні та модифікації комунікативно-стильових різновидів літературної мови в контексті феномену «повсякдення». Репрезентовано нову інтерпретацію розмовно-побутового стилю як складника комунікації у сфері повсякденно-побутової культури. За матеріалами «Словника української мови» в 11-ти томах параметризовано лексику розмовної сфери вживання як фрагмент повсякденно-побутової культури. Опрацьовано прояви колоквіалізації та оралізації сучасної живомовної публіцистичної та наукової практики в культурі повсякдення.
Сюта Г. М. Цитатний тезаурус української поетичної мови ХХ століття: Монографія. Київ: ТОВ «КММ», 2017. 384 с.
“Cвіт – суцільний текст, в якому, куди не ступни – скрізь цитата, скрізь «чуже», вже відоме або пригадане” – класична наукова теза Ролана Барта, яка багатьом українцям ближча й знайоміша у поетичному вимірі – в афоризмі Ліни Костенко «усі слова уже були чиїмись»…
Мова сучасної людини справді щільно переткана цитатами. Вдалі, змістово місткі, естетично довершені, оцінно влучні “чужі” висловлення вживаємо в усній і в писемній мові, у побутовому спілкуванні і в офіційно-діловому. Й, очевидно, річ не в тому, що ми “цитуємо інших, щоб краще висловити власну думку” (Мішель де Монтень). Важливіше, що, живучи у світі культури й засвоюючи її цінності, ми відтворюємо їх у форматі цитат. І в цьому вимірі оприявлюється значущість цитат як одиниць мовної пам’яті, виразників інтелектуально-почуттєвого змісту.
Наскільки традиційною чи новою є проблема цитатності? Що маємо знати про “мовне народження” цитати, про її природу як мовно-естетичного знака й лінгвоінтелектуального коду культури, про механізми й закономірності її входження в усну мовну практику і в нові тексти? Чому одні висловлення виявляються суголосними для багатьох поколінь українців, а інші швидко стають мовними реліктами або й узагалі не знаходять бажаного відгуку у мовній свідомості? На ці питання відповідає пропонована монографія.
Коць Т. А. Українське слово в пресі кінця ХІХ – початку ХХІ ст.: динаміка літературної норми: Монографія. Київ: ВД Дмитра Бураго, 2018. 428 с.
Преса – найдавніший писемний різновид публіцистичного стилю, який синхронно, неперервно в часі фіксує динаміку літературної норми, відбиває вплив суспільно-політичних чинників на мовну свідомість суспільства, зберігає вербальну оцінну шкалу різних часових періодів.
У цьому виданні на основі фактичного матеріалу періодичних видань різноманітної тематики та ідеології, які охоплюють всю територію сучасної України від кінця ХІХ і до початку ХХІ століть, запропоновано нормативно-аксіологічну концепцію діахронного аналізу публіцистичного стилю в контексті історії літературної мови з урахуванням соціокультурних і психолінгвальних чинників. Визначено сталі і змінні механізми літературної і стильової норм, простежено текстову взаємодію структурних одиниць різних функціональних різновидів.
ПІДРУЧНИКИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ для загальноосвітніх навчальних закладів
Від кінця 70-х рр. ХХ ст. і донині Світлана Яківна Єрмоленко – автор шкільних підручників з української мови. Новий проект розпочато 2005 року у співпраці з учителем-методистом Вікторією Томасівною Сичовою, згодом до авторського колективу приєдналась Марія Григорівна Жук (редактор видавництва «Грамота».)
Як співавтора навчальної книги з української мови Світлану Яківну вирізняє з-поміж інших підручникотворців надзвичайно розвинене мовне чуття, енциклопедична обізнаність у царині словесності й культури мови, стилістики та естетики.